Застосування маркіз в архітектурному оформленні будівель – це не тільки рішення, що дозволяє підкреслити стиль, а використання функціональних елементів, що добре поєднуються із загальним дизайном. Такі конструкції встановлюються на фасадах будівель, щоб захистити вікна від зайвого сонячного світла та створити навколо них додаткову комфортну зону.
Історія використання маркіз у дизайні
Більшість із нас такі конструкції асоціюються з великими містами старої Європи. Складно уявити затишне кафе чи магазин Парижа, Лондона чи Брюсселя влітку без звичних та простих навісів бельетажу. Багато художників різних епох, що писали на теми міських кварталів, відобразили у своїх роботах європейські столиці, фасади будинків яких відтінені сонцезахисними конструкціями різного типу.
У міру заселення Америки ці предмети успішно влаштувалися і там. Не одне американське місто не можна уявити у літню спеку без приємної тіні біля будівель різного призначення. Згодом подібні козирки та куполи стали прикрашати вулиці та площі міст Азії, Південної Америки, Австралії та Африки. У цьому немає нічого незвичайного, тому що людина в будь-якій країні намагається створити максимально комфортні умови для роботи та відпочинку.
Особливості використання маркіз в архітектурі
Потреба архітектурному використанні маркіз пов’язані з потребою поліпшення зовнішнього вигляду будівель простої форми. Більшість будівель у своїй основі мають прямокутні форми. Будинки у вигляді паралелепіпеда прості за своєю конструкцією і дозволяють зручно розпланувати внутрішній простір. Але із зовнішнього боку вони не надто привабливі. Великі за площею фасади з численними вікнами у сонячну погоду дають надто багато світла та тепла.
Щоб вирішити всі ці питання одночасно у прикладній архітектурі та застосовуються маркізи. Вони значно покращують зовнішній вигляд, надають оригінальності та неповторності будівлі, а також створюють оптимальний комфорт. Часом початку використання складних матер’яних конструкцій можна вважати 15 століття. Про це свідчать згадки, що описують часи венеціанського будівництва. Існує легенда, що родоначальником застосування даного елемента в архітектурі є маркіз Франческо Борджіа.
За прикладом венеціанців, подібний архітектурний прийом став успішно застосовуватися у Франції. Вважається, що французькі будівельники та дизайнери досягли високого рівня проектування та монтажу тентових навісів ще в сімнадцятому столітті.
Сучасні архітектори довели використання цього елемента до досконалості. З його допомогою підкреслюється форма самої будівлі, конструкція вікон, створюється новий зовнішній вигляд і змінюється вигляд. Але не лише декоративні якості залучають спеціалістів. Велику роль відіграє практичне призначення – захист простору від зайвого світла та негоди.
Які бувають маркізи
За своєю конструкцією вони бувають різних видів, що відрізняються за формою, складністю вузлів та призначенням:
- Вертикальна (пряма) – найпростіша і недорога конструкція, що являє собою штору, що розгортається зовні будівлі;
- Касетна маркіза – має механізм, який штору на вал, розташований у ніші або зовні фасаду;
- Кошикові (купольні) – найпопулярніший вид, що має механізм регулювання та складання. Він утворює купол навколо зони, що захищається;
- Локтьові маркізи – при складанні створюють враження змикання ліктьового суглоба;
- Терасні – вид навісів, які мають конфігурацію та розміри, що залежать від параметрів того простору, на якому вони встановлюються.
При будь-якому типі конструкції, плануючи установку подібного навісу, слід враховувати характеристику стін, розміри та форму вікон. Технологія монтажу цього мезанізму є складним процесом, тому виготовляти його мають лише професіонали. Вони повинні правильно розрахувати міцність, парусність, вага обладнання та його зовнішній вигляд, виходячи з параметрів конкретного фасаду. У процесі проектування і установки велике значення має правильний підбір частини, що складається, яка повинна витримувати вітрові навантаження в різних положеннях купола (штори). Все це має оптимально поєднуватися зі стилем дизайну та надавати будівлі особливого шарму.